Квіти… Прапори…. Вітер…. І Твої очі, Богдане! Щирі, правдиві й чисті. Сьогодні, у День Твого народження, ми – учні й учителі прийшли до Тебе. Сльози.. . . Спогади…… Біль…… Все це ламає рівновагу і надію.
Тобі завжди вже буде 21.
Чому?
Як віднайти в собі мир?????
А далі думка:” Така воля Божа!”.
Тож, прийми,Герою, нашу шану і подяку.
